18
Принципом аристократичним клясовим, що єсть принципом продукції, праці і організації праці й що відповідає відомій селянинові біольоґічній нерівности та законові асиметрії в життю природи і людства[1]—з принципом демократичним, числовим, принципом егалітарної утопії міста і капіталу: рівности всіх в обличчу золота й нерівности тільки цифр, а не одиниць. Це врешті велика боротьба між принципом монархічним і республіканським, що тепер в цілім світі загоряється.
Між законом землі і законом капіталу не може вже бути компромісу. Один з них мусить уступити і загинути. За кожним стоять живі люди, живі соціяльні сили. Це інтернаціональна фінансова буржуазія з одного боку і аґрарні сільські хліборобські кола в кожній нації з другого. І або оборонці закону землі знайдуть в собі досить сил, щоб деморалізацію, внесену в їх ряди законом капіталу, побороти, ряди свої скріпити і панування золота зі всіми його прибічниками скинути — або культура европейських націй, на цивільнім праві римськім побудована, мусить з упадком того права і соціялізацією землі зчезнути.
«Перемога антанти — пише в своїх «Матеріялах до теорії пролєтаріяту» Сорель — це тріюмф демаґоґічної плютократії. Чи погром Ґерманії означає кінець февдальної аристократії старої Прусії, чи кінець ліберальної буржуазії? Я швидше схилявся би до думки, що ця друга гіпотеза більш правдоподібна від першої».[2] Так думає великий французький синдикаліст і соціольоґ.
|
|
|
В. Лімниченко. |
Не питай мене, моє дівчатко,
Про хрести без рамен серед піль!
Не питай, не питай, бо твій татко
Розповість тобі казку про біль…
Розповість тобі казку…, що в полі
Ще тоді, як наш стяг лопотів,
Впав хорунжий народньої волі
І від смертних поранень стремтів…
- ↑ Тільки в такім значінню тут і скрізь далі вживаю терміну „аристократія”. Отже він не означає у мене лише утитулованих нащадків колишньої аристократичної верстви, особливо таких, які організаційно-громадські здібности своїх предків загубили і тим самим аристократією бути перестали.
- ↑ Georges Sorel: „Maiériaux d'une théorie du proletariat”, p. 53. Paris 1919.
