Сторінка:Дмитро Антонович. Найновіші росліди староїукраїнської архітектури і значіння її для історії українського мистецтва (1931).djvu/3

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Останнє десятиліття принесло значне оживлення в справі розслідів памяток старого українського мистецтва з XI — XII віків і ті здобутки, які для науки вже можуть служити новим і точним матеріялом, оказуються для історії українського мистецтва незвичайно важними.

Памятники українського мистецтва з XI — XII віків і особливе головнійший між ними — Храм св. Софії у Київі вже давно приваблюють до себе увагу істориків мистецтва не тільки на Україні, але і скрізь за кордоном і вже давно не може ні один курс історії загального всесвітнього мистецтва обминути цього, в певних відношеннях одинокого та виїмкового памятника мистецтва XI віку. Але всі згадки про цей памятник і його мистецькі вартости архитектурні, скульптурні і малярські не могли відповідати дійсному значінню цього памятника з тої простої причини, що він стояв не дослідженим, можна сказати, німим, бо ті досліди, які до недавнього часу переводилося, були не достаточні і не відповідали нинішнім вимогам точної науки. На марне на протязі ряда літ, ще перед війною, академик Ф. Шміт та иньші старалися штовхнути справу з мертвої точки; академик Шміт взивав і до урядових і до громадських чинників, звертаючися до них із старим історичним гаслом «Постоїм за святую Софію», його голос зоставався «гласом вопіющого в пустині».

Правда, за кілька років перед початком світової війни удалося викликати, хоч і в малому маштабі, акцію для розслідження коли не самої святої Софії, то иньших памятників мистецтва у Київі, як тоді здавалося, від неї старших. Скромний, але горяче та ідейно відданий праці інженір-архитект Миліїв присвятив кілька років роскопкам і археологичному дослідженню двох київських церков: Десятинної та церкви Спаса на Берестові. Детальними розкопками фундаментів Десятинної церкви в частині не покритій новою, далеко меньшою ніж стара будівлею, удалося вияснити краще поземний план старого, і дійсне старшого, ніж свята Софія храма, незвичайно орігінальне заложення його фундаментів і зробити точні обміри східної, з трома абсидами частини тої старої, в XIX віці знищеної, церкви.

Археологично-архитектурними розслідами Миліїва удалося також в церкві Спаса на Берестові точно установити