Білоруський народ компактною масою заселяє басейн верхнього Дніпра, верхньої течії Німана, Вілії, західної Двини, країну багату на річки й озера, на великі болота, з мало родючим взагалі ґрунтом. Одиноке природне багатство краю — ліс. Найбільш компетентний дослідник Білорущини, академик Е. Карський, беручи ознакою народности мову, вважає, що Білоруси заселяють такі области колишньої російської імперії: цілу ґубернію могилевську; повіти суражський, мглинський, новозибковський, стародубський, частини городнянського й новгород-Сіверського повітів чернігівської ґубернії; частини брянського й трубчевського повітів орловської ґубернії; маленькі частини жиздринського й масальсього повітів калужської ґуб.; цілі повіти бєльський, красненський, порєчський, рославльський і смоленський, та частини дорогобужського й єльненського повітів смоленської ґуб.; частини зубцовського, осташковського й ржевського повітів тверської ґуб.; частину люцинського й цілі повіти дрисенський, себежський, невельський, полоцький, городецький, велижський, вітебський і лепельський повіти вітебської ґубернії; частини опочецького, великолуцького й торопецького повітів псковської ґуб.; частину ілукстського пов, курландської ґуб.; частину новоалександровського пов. ковенської ґуб.; дісненський,
