Сторінка:Дмитро Дорошенко. Славянський світ в його минулому й сучасному Т. I (1922).pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

чевського другого, і так входить коло м. Маринка в тверську ґубернію і, не доходячи до м. Зубцова, поверта на північний захід, доходить до вершин Волги й Західної Двини, коло с. Торопи вступає в межі псковської ґуб. і йде на захід майже паралєльно лінії залізниці Ржев-Ракица, на південь від неї аж до ст. Ново-Сокольники. Звідси лінією границі псковської її вітебської ґубернії аж до м. Балашево, а там простою лінією на захід аж до ст. Корсовка, проходячи трохи на південь від місця Опочки.

Головне багатство білоруського краю, як уже згадувалось вище — ліс. І справді, лісова площа становить значну частину білоруської території; для головних білоруських ґуберній вона становить такий %:

Віленська 24
Гродненська 25
Мінська 38
Могилевська 35
Вітебська 33

Статистика.

Проф. Карський, кладучи в основу свого підрахунка дані всеросійського перепису 1897. р. і відомости ,,Віленського Калєндаря“, 1903. р., засновані на офіціяльніх матеріялах, дає таку таблицю числа Білорусів в 1903. році:

Віленська ґуб. 1.076.435
Вітебська ґуб. 976.638
Гродненська ґуб. 861.640
Калужська ґуб. 11.029
Ковенська ґуб. 60.000
Курландська ґуб. 20.981
Мінська ґуб. 1.755.069
Могилевська ґуб. 1.650.069