Сторінка:Дмитро Дорошенко. Славянський світ в його минулому й сучасному Т. I (1922).pdf/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

прежньої системи полонізації, білоруський народ став об'єктом обрусіння.

Одначе білоруський народ зберіг свою національну самобутність, свою мову, свою народню культуру, а серед спольщеної інтеліґенції не завмирало на протязі цілого XIX. століття почуття своєї з початку краєвої, а потім і національної окремішности: як в польській, так пізніше і в російській літературі позначилися білоруські течії, які розвивались під впливом ідей романтизму й інтересу до народнього життя; робилися спроби писати білоруською мовою. Утворилася помалу своя білоруська література, а в кінці ХІХ. в. починаються вже заходи громадської роботи в білоруській національній формі. Революція 1905. року кладе основи справжнього національного руху білоруського, котрий од початку стояв на щиро-демократичному ґрунті і виявився заходах поширити в народі громадську свідомість і просвіту на рідній мові, в утворенні білоруської преси і видавництв, і в боротьбі за здобуття політичної свободи. Осередком національного руху стала Вільна. Російський уряд не виступав дуже гостро проти білоруського руху, на скільки він не мав виразного революційно-соціалістичного характеру, за те націоналістичні, як: польські, так і російські круги виступали проти нього дуже вороже.

Світова війна накоїла дуже багато лиха білоруському народові, захопивши частиною свого терену як раз білоруські землі (з літа 1915. року), але вона поставила на порядок дня питання про відродження білоруської державности, вивела білоруську справу на широкий шлях міжнародньої політики. Наслідком походу Німців літом 1915. року встановився німецько-російський