Літописи білоруські дійшли до нас, починаючи з XV. в. і т. зв. літопис Аврамки, писаний в Смоленську в XV. в., Літописець в. кн. литовського з XV. ст., Баркулабовський літопис XVI. в. (писаний в с. Баркумабі биховського повіту) та ин.
Великий умовий рух, викликаний Европі реформацією, знайшов собі живий відгук і на Білорусі, де широко розвинулось шкільництво та засновано було багато друкарень (у Вільні, Супраслі, Нєсвіжі, Заблудові, Бересті Литовському, Деречині, Кейданах, Єв'ї та ин. містах). Цей рух виявився на Білорусі також в стремлінні зробити святе письмо і взагалі християнську науку доступними для народних мас. З цією метою жоктор Франциск Скорина, родом з Полоцька (жив між 1490—1535. роками), вихованець краківського й болонського університетів, перекладає на білоруську мову „Біблію зуполную" і друкує її в Празі із 1517—1519. роках. У Вільні він видає „,Апостол“ (1525) і потім „Малую подорожную книжку", яка містить Псалтирь, Часословець, Акафісти, Канони, Шестодневець, Календарь і Пасхалію. В 1562. році прихильник кальвінізму Симон Будний, що вчився в краківському університеті, видає в Нєсвіжі книжку „О оправданіи грѣшнаго человка передъ Богомъ". Тогож року випускає він і „Катехисісъ для простыхъ людей языка руского въ пытаніяхь и отказѣхъ". B 1569. р. в Заблудові, коштом литовського гетьмана Григорія Ходкевича (помер 1572. р.) виходить Евангеліє Учительноє, з передмовою видавця, де сказано: „промыслилъ былъ есми, иже бы сію книгу, вразумленія ради простыхъ людей преложити на простую мову“. Але не тільки великі пани являються меценатами білоруської просвіти: Значні по-
