Сторінка:Дмитро Дорошенко. Славянський світ в його минулому й сучасному Т. I (1922).pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Серед тогочасної польської літератури витворилась була навіть „білоруська“ школа, аналоґічна до української До письменників цієї школи, окрім згаданого Чечота належали: Олександер Ґроза (1807—1875, що так само може вважатися й за прихильника „української школи); Ромуальд Зєнкевич, автор дуже гарного збірника „Piosenki gminne ludu Pinskiego“ (Ковно, 1851); Казимир Буйницький (помер 1878. р.), що видавав у 40-их роках у Вільні збірники „Racehast“, де містилося чимало матеріалу про білорущину; Олександер Рипінський, еміґрант після 1830. року, видав у Парижі 1840. року книжку „Białoruś“ з цікавим описом краю і його відносин[1]); ґраф Евстафій Тишкевич (1814—1873), учений археолоґ, автор дуже цінної праці „Opisanie powiatu Borisowskiego“ (Wilno, 1847); найбільш плодовитий з них усіх і рухливий Адам Кіркор|Адам Кіркор (1812—1886), що видавав у 40-х роках часопис „Rubon“ з дуже виразним місцевим колоритом, а пізніще багато писав про Білорущину в польських та російських виданнях; Ян Барщевський (1790—1851), котрий писав білоруською мовою вірші, а польською оповідання з білоруського життя (вони видані в 1841—1846.pp. у Петербурзі 4-ма томами нід назвою „Szlachcic Zawalnia czyli Białoruś w fantastycznych opowiadaniach“).

Певний інтерес до минулого рідного краю й до народнього життя номічається в першій половині ХІХ. в. і серед Білорусів, що вже встигли прилучитися до російського життя і зазнали впливу письменства російського.

  1. Його дидактична поема на білоруській мові „Ninevścik" також була видана за кордоном (3-є видання 1853. р. вийшло в Парижі).