Сторінка:Дмитро Дорошенко. Славянський світ в його минулому й сучасному Т. I (1922).pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Смоленщини. Ця „Енеїда” мастює побут заможніших білоруських селян і відзначається щиро-народнім юмором і гарною мовою. Вона ходила в рукописах, як і більшість писаннів білоруських того часу, і тільки частина її була надрукована в 1845. році на сторінках російського журнала „Маякъ“ („Отрывокъ изъ Енеиды наизнанку на бѣлорусскомъ крестьянскомъ нарѣчіи“). Справжнім основателем нової білоруської літератури вважають Вікентія Дунін-Марцінкевича (1807—1885). Син дрібного орендаря бобруйського повіта на Мінщині, він провів дитячі роки на селі, вчився в Бобруйську, Вільні й петербургському університеті. Служив у Мінську на державній посаді, потім купив собі хутір під Мінськом і там доживав віку. В 1846. році він видав у Мінську пєсу „Sielanka", до котрої відомий польський композитор Монюшко, родом теж з Білорущині, написав музику, і так вона виставлялася на сцені в Мінську в 1852, 1853 і 1855. роках. Згодом вийшли нові твори Дунін-Марцінкевича: поема „Hapon“ (1855), оповідання „Wieczernice" (1855), оповідання „Kupała“ (1856), віршована повість „Ščeroŭskije dažvnki“ (1857) та переклад двох перших розділів поеми Міцкевича, „Pan Tadeusz“ (Wilno. 1856). Крім того Марцінкевич писав комедії й ліричні вірші. Марцінкевич малює білоруський побут і обстанов у життя, але по своїх поглядах він — звичайний польський шляхтич. Пани в його виходять прихильниками й добродіями селян, а коли часом і поводяться несправедливо, то тому тільки, що їх обдурюють хитрі економи.

Сучасник Марцінкевича Артем Верига-Даревський писав білоруські вірші, поеми („Braton litwinom“, „Poworot Michałka“, „Bychoŭ“) і переклав Міцкевичеву