важніща його праця, це 4-ох томове видання „Бѣлоруссы“ (Вільна-Варшава, 1904—1912). З польського боку треба зазначити праці М. Федоровського; його грандіозну працю „Lud białoruski na Rusi litewskiej“ видала, починаючи з 1897. року, в кількох томах Академія Наук у Кракові. З російських учених писали багато про білоруську мову академики: Ол. Соболевський та Ол. Шахматов. Дуже важна розвідка проф. П. Владимірова „Докторъ Францискъ Скорина, его переводы, печатныя изданія и языкъ“. СПБ., 1888.
Розвиток білоруської етноґрафії і початки штучного письменства мали невеликий вплив на пробудження національної свідомости у Білорусів. Далеко більше значіння мали для неї ідеї соціялізму й національного зволення, котрі почали ширитися Росії в 70-х роках. Тоді серед польського громадянства, особливо серед молоді, замість мрій про відбудову історичної Польщі прокинулись думки про потребу орґанічної праці над поліпшенням долі працюючих мас. Te саме було й на Україні. Уже в кінці 70-х років М. Драгоманов видав кілька брошур білоруською мовою соціялістичного змісту („Про багацтво да беднасць" та ин.). Спольщена інтеліґентна молодь на Білорусі починає ближче придивлятись до життя народу і вже не до його етноґрафічної сторони, а до соціяльно-економічної. По деяких університетських містах Росії, де вчилась молодь з Білорусі, засновуються білоруські студентські громади, напр., у Петербурзі, Москві, Харкові. Появляються й нові письменники, вже не сентиментально-шляхетського напрямку, а народницького: Олександер Єльський (1831—1916), що в 1892. р. у Львові видав переклад 1-ої пісні „Папа Тадеуша“,
