Радикальніщий гурт білоруської молоді засновує на поч. ХХ. в. „Білоруську соціялістичну громаду“ (на чолі її стояв Іван Луцкевич) і видає в Лондоні в 1901. р. ряд брошур: „Гутарка аб тым, куды ідуць мужыцкіе грошы“, „Хто праўдзівы прыяцель беднага народа“, „Як зрабиць, каб людзям лепш стала на свеці", „Песні“ та иш. Майже одночасно з тим виходить у Кракові ряд білоруських перекладів Конопніцької, Ожешкової, Сєнкевича.
Та справжній національний рух білоруський починається тільки з 1903—1904. років. Осередками його стають Вільна і Петербург. В 1905. році підчас революції виходить ряд аґітаційних книжок: „Скрипка беларуская“, „Хрэст на свабоду“, „Чы будзе для всех зямлі", „Што такое свабода“, „Як мужыку палепшыць свае жыця" і починає виходити у Вільні перша білоруська ґазета „Наша доля“, а коли її закрито, то друга „Наша Ніва“. В Петербурзі засновується видавнича спілка „Загляне сонце й ў наше ваконце“, котре приступає до видання білоруських творів, старих і нових. Воно друкує писання Марцінкевича. Богушевича, букварі, читанки, калєндарі. Появляються й молоді літературні сили, перше місце серед котрих по праву займає талановитий поет молодої Білорусі Янко Купала (Іван Луцевич, род. 1883. р.); простий сільський парубок з Мінщини, він служив на винокурні і скоряючись несвідомому натхненно складав пісні. Початок його творчости — цілком самобутний, без усяких літературних впливів. B надісланих ним до „Нашої Ніви“ спробах пера редакція спостерегла великий хист; Янка Купалу спроваджено до Вільни, занялись його освітою, він склав іспит за середню школу і війшов в круг білоруської літератур-
