русі" (Вільня, 1910); етноґраф і публіцист Ольґерд Бульба (Чиж): філолоґ проф. В. Тарашкевич (род. 1892. р.), автор „Беларускай граматыкі“ (Вільня, 1918), і перекладчик „Іліяди“ на біл. мову, І. Маньковський та ин. Останніми часами почав писати по білоруськи відомий київський професор М. Довнар-Запольський, історик та етноґраф Білорусі; в 1919. р. в Гродні (а потім 2-м вид. у Вільні) вийшла його книжка „Асновы дзяржаўнасці Беларусі".
Та найбільше було зроблено білоруськими діячами на полі видавництва для народа. Цілий ряд читанок, шкільних підручників. популярних брошур видруковано на протязі кількох років. Особливо відзначався добірним змістом і умілою редакцією „Беларускі календар Нашае Ніви“, видаваний з 1909. року. Всі ці видання розходились в десятках тисячів примірників і придбали собі велику популярність серед сільських читачів.
З початку ХІХ. в. білоруські письменники вживали майже виключно польського правопису, зрідка пристосовуючи його до білоруської вимови. З половини XIX століття починають уживати правопису російського, теж з легким пристосуванням до білорущини. Коли розпочався національний рух по революції 1905. р., білоруські видавництва друковали свої видання звичайно двома правописами: Латинкою для католиків і російською гражданкою для православних. Року 1910-го гражданку було реформовано на кшталт української фонетики і цим реформованим правописом друкуються здебільшого всі теперішні білоруські видання.
