Осередками національного білоруського являються Вільна та Мінськ. Не вважаючи на всі політичні переміни останніх років, на чужоземні окупації, на переслідування з боку Поляків або Москалів, життя це не перепиняється і знаходить собі змогу розвиватись при самих найнесприятливіших умовах. У Вільні протягом 1920. року наново повстав ряд білоруських орґанізацій, на чолі котрих стояв національний комітет, поруч якого стояла вибрана на з'їзді червні 1919 р. „Центральна білоруська рада Віленщини й Гродненщини“. Такі самі національні Комітети позасновувано в Мінську, Гродні і Варшаві. У Вільні виходила в 1920. р. тижнева ґазета „Krynica“, орґан білоруської християнської демократії, місячний збірник „Наша Ніва“, котрий з осени перетворився в тижневик і продовжував традиції старої „Нашої Ніви“, заснованої ще 1906. році, щоденна „Беларуская думка“ (1919), „Беларускіе Ведамасці“ (1921—1922), „Беларускі Звон“ (1921—1922).
Та центр громадського життя пересунувся був на якийсь час до Мінська. Тут перебував „Беларускі Цантральны Сельскагаспадарскі Саюз“, що мав свою фабрику сільсько-господарських машин в Бобруйську, „Цантральны Саюз Кооператыва“ у Беларусі“, що об'єднує коло 350 кооперативів, тут же зосереджені були головні шкільні інституції. У Мінську виходили: „Вольная Беларусь“, (1917—1918), „Беларуская Рада“ (1917—1918); щоденна ґазета „Беларускі шлях“ а потім „Беларусь“ (1919), щоденник „Звон“ (1919); ілюстрований тижневик „Беларускае
