жыцце“; ілюстрований тижневик „Рунь“, під редакцією відомого поета Янка Купала; сільсько-господарський місячник „Саха“. Під большевиками в Мінську виходили: „Савецкая Беларусь“, „Роботніцка-Сялянская Беларусь“, „Вольны Сцяг“, „Школа і Культура Савецкае Беларусі“, „Весткі“ (офіціоз большевицького уряду).
Виходили часописи і по других містах: в Слуцьку тижневик. „Наша Каляіна“; в Гродні щоденна ґазета „Беларускае Слово“. На чужині виходили в Ковні місячник „Часопісь“, видаваний литовським міністерством білоруських справ; в Ризі місячник „Бацькаўщина“ і тижневик „На чужыне“ в Петербурзі виходили „Чырвоны шлях“ (1918) та „Дзянніца“ (1917—1920).
Шкільна справа білоруська почалась фактично з часу німецької окупації, коли у Вільні в падолисті 1915. р. відкрилася перша білоруська початкова школа. Слідом за нею пішли другі школи, в грудні орґанізувались там же у Вільні білоруські учительські курси. Найкраще розвинулась шкільна справа в Мінську. Там в 1920. р. заложено „Центральну Білоруську Шкільну Раду“ (голова Симон Рак-Михайловський): там же відкрито вищу школу: Білоруський Педаґоґічний Інститут, ректором його професор В. Івановський; Інститут має два відділа: Математичний та Історично-філолоґічний. Білоруські ґімназії істнують у Мінську, Вільні й Слуцьку; крім того кілька проґімназій. Народні школи білоруські істнують по всьому краю, але взагалі білоруська шкільна справа дуже потерпіла од польських утисків.
Театр білоруський виник в першому. десятиліттю XX. віку (після півстолітньої перерви, потому як у Мінську ставлено колись
