йде од Куманова на Скоплє, Тетово, Дібру до Охридського озера. Окремі болгарські осади вибігають поза цю межу, а знов же чимало сербських, албанських та арнаутських. Од Охридського озера етноґрафічна межа біжить до верхів'їв р. Девола і до озера Малицького, через місто Горицю до Костура, а далі на південь до міста Крупішта на річці Бистриці. Звідси півкругом поверта на схід до озера Острова, а звідти на південний схід до міста Бера на нижній Бистриці, і потім по лівому берегу річки до самого моря, далі побережкам до міста Солуні.
Од Солуні межа йде просто на схід до озера Бешик-Гволь, звідти покрученою лінією через осади Високу, Зарово, Сухо і Нєгован до впаду р. Струми до Тахінського озера коло м. Шера. Звідти межа йде на схід через Драму, більш-менш просто до м. Дімотіки на р. Мариці, потім через Узункопрі, Баба-Єскі, Чорлу, Селіврію, Чаталджу аж до Деркоса на Чорному морі. Далі межею служить Чорне море до Кюстенджи; звідти межа компактного розселення Болгар йде на захід до Черноводи. На північ од цієї лінії Кюстенджа-Черноводи в Добруджі живе в більшости болгарська людність, але дуже помішана з Турками, Татарами та ин. народностями. в Бесарабії сидять Болгари компактною масою на півдні в повітах акерманському, ізмаїльському та бендерському; в Херсонщині коло Одеси й Николаєва, в Таврії в повіті бердянському і в Криму коло Феодосії. Невеличкі болгарських останки залишились південному Банаті; в південній Валахії (де їх нараховують коло 50.000 душі) та по деяких містах Румунії. В Малій Азії збереглися болгарські осади коло Брусси. До Америки Болгар виселилося коло 50.000 душ.
