Сторінка:Дніпрова Чайка. Твори. Кн. 1 (1919).pdf/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ній мистець аж воскрес: і днює й ночує в робітні, працює немов молодий, забув за снагу і за голод, забув за літа свої древні: одне-лиш — працює, працює. І дивна постать виходить з-під рук майстерних! Слонової кости роскішнеє тіло, в руках блискавки золоті, з золота-ж куті, із срібла роскішнії шати, камінням оздоблені рясно ті шати, і очі горять самоцвітом, якому ціни вже немає. Скінчив усе врешті Менандр, одійшов, подивився, одкинув струмента і впав перед постаттю ниць — і плаче й сміється… Саме в той час із поїздом пишним прибув у подвір'я і римський вельможа. Лиш глянув і римлянин гордий — у ноги старому: „Старче великий! Нема тобі рівного в світі! Фідій давнішній воскрес-би, та й той уклонився-б тобі! Я, римлянин, честь і краса свого війська, друг цісаря навіть самого, і я тобі старче, вклоняюсь! Прийми се вітання, на завтра ж готуйся прийняти вітання од цілого краю. А ви, челядинці моторні, ідіть, повістіть херсонесцям велике свято: з темряви, з тісного кутка під вольнеє чистеє небо, пред очі народу ми винесем рано безсмертії твори Менандра. Ламайте-ж бо лавра і мірта, зривайте квітки, заплітайте вінки нещисленні, пахощі зносьте, бики круторогі та вівці рунисті зганяйте! Божії слуги — жерці хай вбіраються в пишнії шати! Всі ми помолимось вкупі, подякуймо вічним богам і Менандра старого вквічаємо лавром! Та ні, не в тісному сьому Херсонесі пишати безсмертній красі: у Рим тобі, старче, дорога! Там цісарь і військо, і тьми нещисленні народу вітатимуть тебе, як гідно! Найкращі римські храми прославлються творами, старче, твоїми. Сам цісарь нарече тебе своїм майстром. Од оплесків дружніх весь Рим загремить, і слава крилата по цілому світі полине, тебе іменуючи, старче!“ Ще б може довго балакав великорічивий вельможа, так ветхий Менандр вже не витримав