Цю сторінку схвалено
XI
І коли йдуть — квартали тихі.
На розі тінню вартовий.
В кафе закритім бризка сміхом
Непманів пізніх і повій.
Ідуть на власнім, як владики.
На тротуарах крок твердий.
А молодим: обличчя смика
І хочеться вітрини бить…
