Самокати… заводи… заводи…
Цілий день мені в вуха аж гехка.
Подзвони хоч у хату старшого
і не бачиш, де він, а говориш.
А провулки, а вулиці… довгі…
Як до нашої ниви… ще довші…
А покрутиш якусь чортівню
і засяє у хаті сонце.
Роздягнуся, латаю матню
Аж доки заколе в боці.
Перекажи Митрові хай верне
буде мати велику пеню.
Та однеси Рижій стерві
його прокляту лишню…
Кажуть з войськом іде Петлюра.
Таких, як ти, на стовпах.
Чого ти там будеш… задурно.
Що було тут!.. Зібрала я торбу…
Спекла дві паляниці,
дійшла до городу…
Налякали: — «Тітко! верніться»…
Не дають мені відпустки.
Ти на мене, стара, не сердься.
Сиди та насіння лускай.
А як вскорості дома не буду,
бо до біса усякої справи,
не бери квитка на Ворожбу,
а їдь до мене через Полтаву.
