Ця сторінка вичитана
Пишу в вагоні. Привітать.
Ми — шеф… Підшефний міноносець…
Пиши: гостинниця «Спартак».
Та гей, стара. Вже вогко. Осінь.
Вже скоро сніг співатиме в степу.
Скажи Горпині та Дмитрові:
— Нехай ідуть на ліквідпункт,
бо то — добро!
А решта — плюнь і розітри.
Пиши, як наші. Твій Гаврило.
20.
Казав: Привіт! І рот кривив.І пахло просом, вітром жнив.
Казав: привіт! І пахло вугіллям.
А на руках синяві смуги
:довбали антрацит.
Обоє од ВУЦВиК’а.
Ревли: Помрем!
А синє море реквієм.
А в чорноброву далечінь
од кораблів
мечі, мечі…
полотна білі місяць плів…
І ті, що вік не блідли, — блідли..
21.
Загнали в глиб нові плугиод Лопани до гирла.
Сказали: годі, земле, дригать.
Давай врожай.
Давала панові — давай.
