Перейти до вмісту

Сторінка:Дніпровський І. Плуг (1924).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Мій револьвер сьогодні голодний,
мій револьвер ще зраня не снідав.
Та невже-ж, растреклята погода,
що йому й повечеряти нігде?
І прядуть на базарах легенди,
завивають в моторошний кужіль.
А на ранок на вулицях гетри,
Сонце морду в червоні калюжі.

6.
Та не довго впивалися щастям,

та не довго впивалися п’яним.
Ой, лизнуло вогнем з-за Збруча
і захакали важко на рампі.
Потягалися з рваними ранами
догори і на землю устами
і війшла старовинною брамою
куркуляча блакитная каста.
Гей, нахмурились скелі і мури.
Теліпались чудні оселедці.
— Історія України в карикатурах.
Засміялось куркуляче серце.

7.
Ой-же в'їлась уїдлива шляхта.

Ой, лишилась сердечна Галіція.
Застилали піонами шлях
і гнилими шматками муніції.
Цілували болото Збруча.
Набирали гнилого у скроні.
І стояла в їх осінь в очах,
І іржали моторошно коні.
Отаман: — «Через Київ до Львова…