(А навколо гарматами гуркало,
Розкидало те слово навколо)
— Годі нам фарбувати сніги
і шукать невідомого ворога.
— Комуністи нам не вороги!
Я вкажу вам на иншого ворога…
І рукою вказав на скарбницю.
(Юнаки біля неї на варті)
Ухопились усі за рушниці.
Сніг в червоні закутався фарби.
коли відступала з Козятина.
— Ой, не варт за панів воювать!
Стала раптом страшна, як гроза.
Раду радили злі отамани
й потягли гречкосіїв незрячих
Ще на гіршу, страшнішу оману
Невидючії очі козачі.
Взяв Денікін їх всіх на поталу:
Мерли сотні в вагонах, на станціях.
А вгорі гопака танцювала,
Шлюха чорна кружляла у танці.
на гармати, на кухні, обози.
Куркулячі обличчя замурзані,
Куркулячі обличчя і сльози.
Ой, верталась Радвлада назад
і співало, гуло в Ярмолинцях.
Біла шляхта в солоних сльозах
Матку боску покірно молила.
