Ой, у Кам'янець білі поляки
через Збруч, захищать свої «креси».
Зажурилась подільська земля,
засміялись ксьондзи й баронеси.
як ходили по селах «жолнєжі»,
Ой, ламали руки подолянки,
даючи рушники їм мережані.
Заридали дрібно галичани,
босими ногами до Борщова.
Так не скиглять на Лимані чайки,
по каміннях, та по гострих човгали
Ой, зраділи гливкі кримінали,
не пізнали береги Збруча
галичан,
січового стрілецтва не пізнали.
Огризались вибухами скелі.
На гілках криваві китиці,
плями крови на селянських стелях.
Ой, смішив-же, смішив Огієнко,
Викладав молодим студентам
Милозвучність подільського акценту
І пани повертались в маєтки.
Ой, клював «бялий ожел» Поділля.
Рідною мовою служили в церкві.
І терпло від ударів тіло,
напухало од нагайок серце.
