Ця сторінка вичитана
Робфак. Робітники. Селяни.
Ні манжетів, ні фраків.
Відси Радянська земля
Вкриється співучими тракторами.
Пахне просом, загоном і сіном.
Хоч розхрістані і невзуті, —
для тебе вони, Україно,
дні і ночі науку гризуть.
Це твої плугарі, інженіри,
і разом горді насильники.
Вони залізуть в твої нетра
і ти нетра покірно даси…
Змиють ганьбу одвічну, всі плями.
А над кожним столом, на тину
Вони повісять електричну лямпу.
Ну!
