Ця сторінка вичитана
Густо, густо, як літер у книзі:
союзи, союзи, союзи,
за низкою низка:
кожухи, тужурки і блузи.
Піші, кінні, пожарний обоз —
Хто їм вилив обличчя із брондзи?
Мерехтить, коливає, гуде,
немов хмара з козацької думи,
немов буря із моря в Одесу,
паруса велетенські роздула.
Витикаються, мовчки вилазять
і махають, пливуть з кумачем.
Діти,
трудшколи,
будинки —
соцвих: —
вивихнуть
душі хотіли їм ті, за Збручем.
Гади!
Всевобуч,
курсанти,
бойскавти —
для шани пальчата на лоб.
(Зацвіте калиновим садом,
як сказав бородатий Карло,
засміється оновлений глобус!)
А назустріч з Турецького мосту
в кожухах і спідницях мережаних
привітали Робітників гості —
пахне віниччям, просом і безом.
І рухнулося море. Човнами
в сірих хвилях пливуть прапори.
А де Збруч, — затягло туманами.
