До Гаврила: товаришу, ну…
розкажи про свою волость.
Чи взяли за карк куркульню?
І дали делегатові слово.
Немов шкворінь шкварчала промова.
Що не вмів, те руками, очами.
Пив воду і носом шморгав.
Пригадав, як він ціпом гатив
і шуміла машина у Рижого,
як він віяв дермом під тином
і боліли боляче крижі.
У маєткові панськім кіятер,
дзвонять зорі, бентежить музика.
Куркульня до півнів з патлатим
крізь вікна сполохано зирка.
Показав волосний наказ:
— всі стоять за Ревка горою.
Не пускати панів назад…
до загину… ніяким робом…
Вимагали…. не міг одмовить.
Ранком чаєм не встигну поснідать,
а вже гомін у вуха, за комір.
Члени, члени, сільські делегати…
Прокидаюсь на ранок як дохлий.
Все декрети… накази… негайно…
Скушно тільки за хатою трохи…
А як чудно, як чудно тут в городі.
Все гремить і гуркоче, як пекло…
