Сторінка:Дніпровські лоцмани. 1929.pdf/123

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ниже Бистрика єсть остров Спорний, которий остається влєво. Ниже острова єсть камень Хведєв, которий остається вправо. Ниже влєво єсть камень Прасуліни — там їх два. Направо — остров Клубуков. Против острова Клубукова єсть камень Марченков, которий остається влєво. Направо єсть остров Лозоватий. Возлє острова єсть забора Самоловова.

Порог Лишній („правильно — Кухарський“). Тут так — що й нема нічого. Камні. Ниже Лишнього порога єсть камень Швайчин, которий остається влєво. Налєво остров Лантухівський (Виноградний). І от він тягнеться аж до Вовчка (у Вільному або Гадючому порозі). Перед Вовчком єсть (о. Смирний, о. Стрілець і) остров Похилий, которий остається влєво. Ниже Вовчка єсть камень Шинкарь, которий остається влєво.

Порог Явлений (або забора Явлена). Єсть камень Павловський. Єсть острова („один поверх другого“ — так багато) називаємі Пурисові, которі остаються влєво. Поплили в Кічкас. (По дорозі) єсть против (слободи) Маркусовой (Павло-Кічкас) камень Розбойник, которий можна бросать большой води улєво, а меньшей — управо. Ниже Розбойника єсть Школа — (там) коліно круте дуже — і остається вона улєво. У Кічкасі привалили: „Давай, горілку!“