ВІРЖІНІ. Сьогодня їдеш рішуче?
МАКС. Сьогодня, моя люба.
ВІРЖІНІ. Справи погані?
МАКС. Для республіканців нема поганих справ.
ВІРЖІНІ. А для республіканок нема… державної тайни. Скажи мені, Максе, все. Я не салонова маркіза, і коли б увесь світ пішов проти нас, я затримувати тебе не стану. Та тільки я теж хочу виконати свою повинність.
МАКС. Громадянко, твоя повинність — зістатись тут, моя — йти на захід. Проти республіки з'єднались три імператори, наші емігранти-роялісти нишпорять по всій Європі та агітують проти республіки й підмовляють усіх тиранів…
ВІРЖІНІ. Шакали!
МАКС. Республіки вони не злякають. Республіки не можна подолати, Віржіні… Республіка, як гідра… Замісць однієї голови виростає десять. Республіканське військо — мов огонь, од вітру воно спалахне ще дужче. Ти чула пісню Руже-де-Ліля?[1] Тільки заграють її, й громадяне ринуть у бій, мов леви.
- ↑ Тоб-то Марсельєза.
