Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ДОБРОЛЮБОВ

 

На що ви менї руки звязали,
Пелюшками мене сповили,
Шлях до щастя на вік заказали,
З перших днїв на журбу віддали?
 Ще носити менї не минеть ся
 І кайданів усяких і мук;
 Скільки їх за життя обвинеть ся
 Коло серця ярливих гадюк!
З часів давних нерушні звичаї,
Сподобання та примхи людські,
Припис моди на всякі злучаї, —
Ох, які вони будуть тяжкі!
 Не держіть же хоч змалку в неволї,
 Грудьми повними дайте зітхнуть,
 Щоб хоч дїцтво колись, в лютім горі,
 Добрим словом я міг спомянуть!

 

 
ФРУГ.

 

Настане — вірю я — година:
Загине розбрат на землї;
Складеть ся скрізь одна родина:
Заблескотить в кромішній млї
 Знамено сьвітла і свободи,
 Воскреснуть правда і любов,
 Зберуть до купи всї народи,
 Не потече вже більше кров.