Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/109

Конай один… в собі знаходь
Ратунку, а не в людях,
До сьвітла істини доходь
З терпінням гордим в грудях!
А вдарить час останнїй твій:
Надїї переживши,
Героєм гинь, бий кухоль свій,
До краю не допивши!

II.

Зоряне небо, нїме, зачароване…
 Зірка коралом спада:
То — комусь царство небесне дароване, —
 Душу Господь дожида.

Довго небозї ніч темна без досьвіту
 Горем-тюрмою була;
Вихор розвіював мрієньки по сьвіту
 В морі неправди та зла.

Зглянув ся Бог: посила з колїсницею
 Ангела — взяти її…
Ярко засяяв коралом-зірницею
 Слїд колїсницї тиї.

III.

Днї пропали слїз та гнїву,
Суму, муки, жаху днї…
Стих веселий відгук сьпіву,
Скрізь погашено огнї.