Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Нїжна квітонька… Доле зненавидна,
Ти за що їй життє відняла?

Підниміть же її помалесеньку,
Положіть, як лежать подоба;
Пожалїйте її молодесеньку,
Що була беззахистно слаба!

Подивіть ся: з одежи намоклої,
Що мов саваном труп обляга,
Із уший, із голівоньки мокрої,
Вода крапля по краплї збіга.

Не згнущайтесь жорстоко над мертвою
А на руки здіймайте її;
Запинїть над нещасною жертою
Безсердешні докори свої!

Не спішіть лиш до неї з наругою,
Тїнь погорди згвсїть на виду,
А згадайте з глибокою тугою
Про її горювання-біду!

Не врікайте гіркими споминами:
Смерть обмила всї плями зараз…
Хай же змовкне злий суд над провинами,
Змовкне галас нелюдських образ!

Що догана жорстка́ перед мукою?
Що гріхи перед млою труни?
Обітріть її губи: грязюкою
Покалялись, облипли вони.