Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Він не чув більш нї спеки, нї мук,
Він не чув, як по спинї гуляв
З усїх сил володарський канчук,
Бо кайдани життя перервав,
Ставши вільним: на ниві самий
Труп валяв ся бездушно нїмий.


II. Норманський барон.

Раз барон в своїм покою
Лежав з думою тяжкою,
 Нагло захворав.
Вила буря, мов палати
Завзяла ся поваляти,
 Де барон вмирав.

Лихо сталось… Нї васали,
Нї раби не ратували
 Владника свого,
Нї маєтки, нї багацтва,
Всї здобутки розбишацтва
 Прадїдів його.

Не поправить нїщо вади;
Вічми просить барон ради
 У свого ченця;
Той сїв мовчки коло ліжка, —
Перед ним розкрита книжка, —
 Не сказав слівця.