Цю сторінку схвалено
|
Пашницею засїймо скрізь поля. |
СЮЛЛЇ ПРЮДОМ.
І.
Чи довго ще, химернику-сьпіваче,
Ти до братерства будеш закликать?
Гей, цур йому! Нехай бездолець плаче!
Сьмішне твоє заступництво гаряче:
В нас помочи тобі не відшукать.
Життє людське — теж невмолиме море:
Потоп пловець — громадї байдуже;
Що їй твоє, хочаб найважче, горе?
Куди нї глянь — один другого боре,
А честь тому, хто зітне чи спряже!
Не дорікай, що люди так напасні,
А зваж на те, як з голоду скрізь мруть…
Багатий всяк хиба на мрії красні,
Всїм дошкуляють свої муки власні…
Дери-ж, поки тебе не роздеруть!
