Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


II.

Закохав ся я в вас до нестями…
Як се сталось? — Ви знати бажали:
Та чого менї сумно за вами?
 Мою молодість ви нагадали!

З марівничого вашого зору
Швидко одслїд злинає печали,
Сьвітла втїха що-раз бере гору…
 Мою молодість ви нагадали!

З вас у думцї очий я не зрушу:
Краса ваша — се ті ідеали,
Що на час озаряють нам душу…
 Мою молодість ви нагадали !

Туга знов побраталась зі мною:
Бо надїї дурні позгасали…
Поминувши мене стороною,
 Мою молодість ви нагадали!

III.

Тьохне соловейко, чи запахне ружа,
Тай нема нїчого, і тепло мина,
Замісць його душу огортає стужа…
 Деж сьвята весна?

Все чогось шукає иншого людина…
Поцїлунки щирі… де їх дальший слїд!
Що на сьвітї певне? За зміною зміна…
 Се вже з роду в рід!