Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Не на довго тїшить кохання щасливе,
Приязни з братерством не стає на рік…
Деж те почування любе, незрадливе,
 Що жило-б по вік?

 

 
КАТЮЛЬ-МЕНДЕС.

 

Геть щоденні близесенькі цїлї,
Подамо ся в далекі краї!
Нас пригоди спинити не в силї,
Одірвати від гадки тиї.
 Хай о скелю розібють нас хвилї,
 Хай закрутять лихі течиї, —
 Сьміло сядьмо в човни швидкокрилі,
 Сьміло правмо в чудовні краї!
Пошукаймо справдешнього раю,
Між краями найпершого краю,
Хоч помрем, не знайшовши його,
І для нас може навіть нїколи
Не розкриють ся сьвітлі околи
Чарівничого краю того!

 

 
БОДЕЛЄР.

 

Що вам небо з довічними муками,
Що вам осуд законів земних?