Цю сторінку схвалено
Не злякаєш вас совісти гуками;
Добра слава, мовляв, для дурних.
Так ідїть же шляхами протертими,
Загрузайте в вонючім багнї,
Де злочиньства, знущання над жертвами,
Наче змії клекочуть в огнї.
Дурманїйте нелюдською спрагою,
Мерзїть тїло і душу і честь…
Запечуть ся уста ваші смагою,
А в розпустї ви знайдете месть!
КОППЕ.
У вечері циґаро запалив я,
Сижу — дивлюсь на город із вікна:
По улицї шукала безголівя,
Повія вешталась одна.
Куди приткнути тїло їй продажне,
Коли таких цураєть ся весь сьвіт?
А там в кутку дївчатко бідолашне
Забило ся, принишкло край воріт.
Сердешне квіти зранку продавало
[В столицї де їх не знайти?],
Втомилось добре, задрімало,
Пішло-б: так нїкуди піти!
