Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ЕДГАР ПОЕ.

 
I. Крук.
Поема.

В кінець змучений журбою,
Раз північною добою,
Я схилив ся, задрімав,
Над одним старинним твором,
Над забутим мисли взором,
Що велику славу мав.
Коли чую: стук роздав ся,
Стук роздав ся з двору мого…
Подорожний заблукав ся
Та прибивсь до двору мого,
 Подорожний — більш нїчого.

Близько грудня се творилось.
Кругом пітьмою все крилось;
Меркло вугілля в печі.
Ждав я ранку, ждав я сьвіту:
Нї привіту, нї одвіту;
Занудив ся я ждучи…