Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/53

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Спи-почивай в землї сирій
Без горя віки вічні!

Нїхто тебе не провожав,
Не плакав над труною:
Якусь старчиху дїдько взяв…
Що-ж? Менше хоч одною!

Яке нам дїло, що́ і як
Тебе збороло в сьвіт?
Шанують злиднї твій кістяк
В незмінному лахміттї.

Заїла скнарість клята всїх:
В ганчірку трупа вбрали,
Хреста одломок як на сьміх
На вбогий гріб поклали!

Але померший не зважа…
Збула до всього жаль ти;
Нїщо тебе не обража —
Нї людська злість, нї жарти!

 

 
РІКЕРТ.

 
I. Сьпівцеви.

Коли ти від людий ждеш одмови,
Чи шукаєш у них спочуття, —