Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/54

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


То сьпівай не про ранок любови,
А про захід вечірнїй життя.

Не однаково сьвітять всїм зорі,
Не всїм щастя пізнатись дає;
Але всяк побиваєть ся в горі,
Кожен мав безталаннє своє.

 
ІІ.
***

З гір побігли тїни,
Облягли ставки;
В небі забілїли,
Потяглись чайки.

Тихесенько-тихо,
А душа болить:
До кого припасти,
Голову схилить?

Чим сьвіт рвеш ся з дому,
А в вечері рад,
Що знайшов спочивок,
Що вернувсь назад.

 

 
ІВАН ШЕРР.

 
Про вірного друзяку.

На сьвітї держались вони з будування;
То й нинї стояли поверх рештування;