Не зібрав трудовник спадку Малим сиротам своїм, А зоставив добру згадку, — Тяжко в сьвітї битись їм. Спогадаймо-ж, слїпа доле, І про того — честь йому, Хто облоги думки оре, Іскри сьвітла кида в тьму!
— Ви молоді ще мудрувати; Ось поживіть, як ми! А то схотїли старшувати, — Чи вже пак не уми! Ви молоді; міцний ваш голос; А дїло з вас яке? Нехай посивіє перш волос, Навчить життє важке! Нехай з огню лиш стане попіл; Повірте сим словам: Думки, незборкані як сокіл, Пошкодять всюди вам! — Еге! Над вами лїг туманом Густим минулий час;
