То раді-б ви цупким кайданом, Скувать до гурту й нас. Але… Що дїяти з грядущим? Бо ми його творцї; Зо стягом волї невмирущим Всї вийдемо в руцї!
Хто оборонить ваші хати Від ворога і тьми? Хто ваших доньок покохати З'уміє так, як ми? Так прямуваннє наше хибне? Даремно кричите! Шанують скрізь волосє срібне, А люблять золоте! Ми — щирі в нашім запаленнї, Розмай — нам залюбки; А скільки лиха ви, смиренні, Робили потайки?
Не висьпівуй про те, пташко, Що на вік пройшло: І згадати про все тяжко, Що колись було.