Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/62

Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.

Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кровю істїк…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, на вік!

 

---

 

АДА КРІСТЕН.

---

 

Нас мордують однакові муки,
Гнїтить душу однаковий жаль;
Ось чого, друже милий мій, руки
Простягаю до тебе я в даль.

Не легку перейшли ми дорогу,
Потомились, пристали давно;
Одному ми молили ся Богу,
Ми гадали з тобою одно.

Хай крутом оточає нас зрада,
Ми останемось певні всьому;
Перед ідолом лазить громада, —
Ми не будем кадити йому!

 

---