Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено



Я благаю ласки з неба
Для бездольцїв та нещасних,
Тим сьпіваю, кому треба
Хоть часами марінь красних.

 
II.
 

Знову сонце, зелень, квіти,
Пташечки з піснями:
Слїзми втїхи плачуть віти;
Запахло садами.
 Зацьвіло в діброві, в полї, —
 Не бажав би й раю…
 Чом же ти не маєш долї,
 Не цьвітеш, мій краю?

 
III.
 

Промінєм сріблястим сипле місяченко,
На сади зелені, поля та долини;
Попід самим небом, ген-ген далеченько,
Ледке-ледве мріють снїгові вершини.

Все кругом затихло, спить сном нерозбудним;
Часи проминають — нам байдуже в догін;
Тільки як притисне житєм надто трудним,
Сонну тишу зрушить рвучий душу стогін.

Я стою, нїмую… Гори розпростерли
Тїнь свою ласкаву над дрімучим краєм…
О, збуди нас, Боже, поки ще не вмерли;
Відживи нас швидше, бо ми умираєм!