Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/68

Відчувати серцем правду,
А кривдї коритись…
Розміркуй же, кому в сьвітї
Труднїйш із нас битись?
 Гей чого так засмутив ся,
 Став серед дороги?
 Тягни, друже, поки тягнеш,
 Поки служать ноги!
Треба ниву допорати,
Допораєм — годї!
Не покидай хоч ти мене
Самого в пригодї.
 За все колись подякую,
 Вдосталь відпочинеш;
 Буде з хлїбом твій хазяїн,
 То й ти не загинеш!

 

VI.

 

Спис — велика, славна річ, —
Кров як воду розливає;
Проти спису голка — гич:
Не піткнеш ся з нею в сїч;
За що-ж шану таку має?
Бо всїх голих обшиває.

Зло цураєть ся добра,
Волю нївечуть закови;
Міць смиренного пера
Більше сили набира