Цю сторінку схвалено
|
Тож поможи йому й так оновитись. |
ЛЕРЕНЦ.
I. До рідного краю.
О, краю мій, засуджений на горе!
Що жде тебе? Чи відаєш же ти?
Який твій шлях ? Хто згине, хто поборе?
Де візьмеш сил до цїли твердо йти?
А може й те, що ти не маєш цїли,
Позбув ся щастя давних мрій,
Та дожидаєш байдуже могили —
Від мук спочити у землї сирій?
Нї, ще живі твої надїї красні;
Ти прагнеш волї, сьвітла, боротьби;
Але твій син дратує рани власні,
Про рідний край нема йому журби!
|
II. Доля. Їх коханнє з'єднало до купи, |
