Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Розжеврить ся він незабаром,
 Як море кругом запала
 Великим невгасним пожаром,
 В пень знищить всї закутки зла!

 

 
АДАМ АСНИК.

 

Даремна праця, марний труд,
Даремні нарікання:
Часам минулим чудо з чуд
Не верне істнування.
 Нас дожидають ся живі,
 Нова мета нас кличе;
 Хто до вінка на голові
 Зівялі лаври тиче?
Нїщо не спине бистрих хвиль
Життя людського… Годї!
Даремний жаль! Не має сил
Сказати: „Стій!“ — природї.

 

 
САЛОГУБ.

 

Де ти, щастє? Де ти, втїхо?
Невже-ж кличу тебе даром?
Прилїтай розважить лихо,
Повійни на серце чаром.
 Принесись душею, пташко,
 Втихомир чуття шалене;