Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/98

Цю сторінку схвалено

Дощик посиплеть ся з неба,
Сховані зерна поллє.
З людського поту на ниві
Вродить ся жито буйне,
Вітер колося лїниві
Хвилею скрізь пожене.
Золотом чистим по полю
Ляжуть багаті снопи,
Вирветь ся пісня на волю,
Швидч запрацюють серпи.
Молот пускаймо повище,
Биймо, поки гаряче!
— Воздуху! — міх одно свище;
Полумя гірше пече.

АНДРІЄВСЬКИЙ.

Сьвітлий образе привиду милого,
Не злїтай перед очи менї,
Не воруш мого серця безсилого,
Що шукає спокою у снї.

Не чаруй мене знову оманами,
Не розплющуй обважених вій;
Палкі мрії відібють ся ранами,
Ласки викличуть стогін новий.

До мого забуття всесцїлющого
Не приторкуй ся розмахом крил…
Що краплина роси для вмирущого,
Для того хто конає без сил?