ченко одкаснувся її і остався бурлакою. Це було літом 1860 року. Шевченко тяжко нудьгував на самотині, і розважав себе тільки роботою — найбільше малюванням. Було йому тоді чимало й иншої роботи. Пустивши у світ на початку 1860 року свого «Кобзаря», Шевченко з Петербурською українською «Громадою», заходилися видавати книжки для народа. Шевченко написав «Букварь», а далі хотів ще чимало книжечок написати та напечатати дешевих малюнків до історії України. В початку року 1861 «Громада» почала випускати що-місячний журнал «Основа», і Шевченко теж пособляв. Але вже з осени 1860 року його почала мучити тяжка хвороба. Одразу не вважали на те, — думали, минеться, а після Різдвяних Свят виявилося, що у Шевченка водянка. Почав він лічитись, але було вже пізно… 26 февраля 1861 року, на 47 році життя, Шевченка не стало. Тільки кілька день не дожив він до волі, до того, як прочитано було царський маніфест, що кріпацтво скасовано.
Шевченка поховано було тим часом у Петербурзі, а на весні одвезено тіло у Київ, а звідти на ту Чернечу гору, коло Канева, що він купив собі дла проживання. По дорозі з Петербургу скрізь по городах виходили стрічати люди незабутьного Кобзаря, а в Каневі коло собора зійшлись тисячі людей, щоб поклонитись тому, «хто, — як казали тоді люди, — писав волю». По-
