Стор. 210, 8: Ненько моя, ненько, — в Пражск. К., в примітці — Серце моє, ненько (з власн. рук. Ш.).
Стор. 210, 9—10:
Як згадаю тебе, краю,
Завяне серденько.
у власн. рукоп. Ш.. як читаємо в Праж. К., стоїть:
„Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько.
Стор. 210. 13: де поділась доля, воля, — у „Вечерницях“: воля, воля (так і у Львів. К.): поправлено волю на долю, — не знаю, на якій підставі, — в Пражск. Кобзарі.
Стор. 211, 10—11: … уніати налітають, — в Чигир. К. навпаки: … Налітають уніати.
Стор. 211, 13 зн. після слів: „стоптана Ляхами“ в Чигир. К. та К. 1860 — 4 рядки крапок.
Стор. 211, 11 зн.: — обізвався, орел сизий, — знака (,) не треба. Нема його і в Чигир. К. 1844.
Стор. 211, 3 зн.: од Лимана до Трубайла, — а в Чигир. К. стоїть Трубежу. Цю поправку мабуть зробив, чи порадив зробити Ш—ві Куліш, у якого Трубайло згадується в писаннях.
Стор. 212, 16: нехай кляті… (як і в К. 1860) — в Чигир. К.: нехай собі.
Стор. 212, 5 зн.: після слів „Козак Ляха знайде“ в Женевск. вид. р. 1890 та Львівск. 1893 — вставлено цілих 36 віршів (д. Романчук подає їх не в тексті, а в „Примітках“ до Кобзаря, на стр. 680—681) Ось вони:
А поки що, одпочиньмо!
Чи багато наших?
— Трохи, пане-отамане,
Та й ті щось ледачі!
— Зледащіли? Побачимо!
Нема чого ждати!
Бенкетуйте ж, вражі Ляхи!
Прийду помагати;
Прийду, Ляхи, почастую
Не медом-ситою, —
Ні, прокляті католики,
Кровю червоною
