327, 10: а він мандруючи співа, — в 1 вид. стоїть: „може мандруючи“, а Ш. попр.: мандруючи може“…
327, 8 зн.: не жива, — так поправл. Ш-ом в 1 вид., де стоїть: чуть жива. І знов Куліш нічого тут не винен.
328, 2: І сумно, сумно, — Ш. попр.: темно, сумно.
328, 14 зн. — по всіх виданнях цей рядок визначено крапками. Контекст такий:
А те, що минуло,
Не згадуйте, пани — брати
.........................
В цьому рядку в 1 вид. Ш. власноручно вписав: Бо щоб не почули. Не знаю, звідки д. М. Кр-ський узяв, що цей рядок має бути: На віки заснуло.
Ст. 329, 2 зн.: нехай не вадить, як не чує, — в 1 вид. надруковано курсивом.
Ст. 330, 7: тихенько ходя, — в 1 вид.: нищечком.
Ст. 330, 13: а дивишся, — в 1 вид.: дивися. Постає питання, який тут льогичний наголос: чи дивися[=сся,—як пише Ш.], чи дѝвися. По Кобзарях стоїть перша форма. Здається, так воно і більше на правду похоже.
330, 5 — після „треба ззісти“, не (;), а [:].
330, 4 — після „що куповала“, не [:], а [,—].
330, 3: ні в голос, ні мовчки, — така версія почалася з Кобзаря р. 1860, бо в 1 вид.: ні в слух [на росийський штиб].
331, 2: он, чуєте? співають, — треба: он, чуєте, співають? (так в 1 вид.)
331, 7: нехай собі співає, — це собі додано Ш-ом в 1 вид.
331, 12: підкрадьмось, — скрізь, а в 1 вид.: підкрадемось.
331, 15: а що ж, то й ходімо! — в 1 вид. тілько: ходімо!, а дальшого: „добре, ходімо“ немає зовсім.
331, 16: Кобзарь співає з повагою і не голосно, — так скрізь, крім 1 вид., де стоїть просто: голосно.
332, 8 i 9, — тут инший склад, і ці 2 рядки треба посупути вліво.
332, 13: правду старий співа, — старий дописано Ш-ом в 1 вид.
332, 16—15 зн.: сам не знаю за що, — в 1 вид, зовсім немає, а Ш. дописав в 1 вид.: і сам не знаю, за що.
332, 14—16 зн.: в 1 вид. вставлено: та [перед „дарма“] і „лишень“ [після „а ну“], та ще на кінці (після ушквар) — яку небудь [цього останього по Кобзарях немає].
