работії, як нас повідомляють, узялося тепер „Наукове Товариство ім. Шевченка" у Львові, приступаючи до нового повного критич- ного видання усіх творів Шевченка (прозових, драматичних, днев- ника, рецензії на гру Ніуновоі та пише], і роботу почато з порівняння усіх текстів, які мають критичну вартість, тоб то або видані були за життя Шевченка, або на підставі автографів його.
Одночасно з критичним виданням творів Шевченка у Львові, — цього року має вийти повне видання „Кобзаря“ і в Петербурзі, на яке, в тому обємі, що в виданню д. Романчука, єсть дозвіл цензури [з кінця минулого року]. Бажаючи, щоб видання це було як найкраще, мало яко мога найпевніщий, найправдивіший текст і уложене було як слід хронологично, видавці „Кобзаря“ допомогли мені здійснити моє давнє бажання — узятися до перегляду текста „Кобзаря“ спеціально по автографах, для чого я обслідовав увесь Шевченківський матеріал в музею імени В. Тарновського в Чернигові, а крім того, користувався матеріалами [автографами та копіями] приватних людей, а найголовніще — дорогоцінним скарбом, що мається у редактора „Кіевской Старины" В. П. Науменка: — власними рукописами Т. Г. Шевченка, тими автентичними книжечками, які Шевченко нищечком „мережав“ та „начиняв віршами“ на засланні в р.р. 1847—1850, та ще одною його ж таки, Шевченка, книжкою — альбомом, куди поет попереписував більшу частину своєі невільницької поезії і вписував усі свої поетичні твори з р. 1857 аж до р. 1861. Ці матеріали, що стають основою принаймні для трьох четвертин „Кобзаря“, мають незвичайно велику вагу і ціну, і вони помагають нам, як буде видно далі, встановити і правдиву хронологію, і правдивий текст для всіх поезій Шевченка, почавши з р. 1847 (для де яких навіть з р. 184б)… До речи буде сказати, що цими автографами користувалися свого часу і видавці Пражського двох-томового „Кобзаря“ (р. 1876), але, як буде видно далі, вони, крім того що не скрізь уважно переписали їх для друку, де-що опустивши або недоглядівши, але ще й стали жертвою одної, незалежної од них, помилки, через яку мало не півсотні поезій неправдиво датували, помиляючися часом на 2 роки, а часом і багато більше, — так що поезії стоять з датою, напр., року 1860, тоді як в дійсности вони мають бути року 1848, або що… Або ще краще: половина вірша датована р. 1850 [„Буває,
ного видання „Кобзаря“ збірає вже 4 годи і хотів помістити іх в „Записках. Наук. Товар.“ з своїми увагами: „і з них міг би вийти досить значно — також в порівнаню до мого виданя з 1902 р. — поправлений текст“.
