229. 14 зн.: моїх діток доглядала, — в коп. Максим.: малих діток…, а в початковій редакції в приміт. Пражськ. Кобз.… „своїх діточок маленьких“…
229, 12—11 зн.:
виростали мої діти,
Мої добрі квіти, —
коп. Максим. спершу квіти, а потім діти, — і це краще.
229, 5: на свою Вкраїну — в Лейпцігськ. стоїть: краіну. Треба зазначити, що Шевченко дуже часто в поезіях навіть 1849—1850 рр. вживає краіну, а видавці все виправляли на Вкраїну, як це згодом буде видно. Але в копії Максимовича в цім разі стоїть виразно: Вкраїну.
229, 3 зн: про свою недолю, — так і в коп. Максим., а в Пражск. К.: неволю.
229, 1 зн.: виглядала волю, — так і в коп. Макс., а в Пражск. вар.: проклинала долю. У Львівськ. 1867: виглядала волі, але ми вже бачили, що Ш. не терпів в такому разі genetiv'y.
230, 6: Жидовій німоті — очевидно, у д. Романчука помилка: він мабуть хотів написати: жидові й німоті, — але це зовсім неправдиво: скрізь і в друкованих, і в рукописних варіантах: жидові, при тім ще, очевидно, з наголосом на і: жидові (жидова́, німо́та).
230, 11: А могили мої… — По всіх друкованих і рукописних варіантах стоїть: І могили, — д. Романчук поправив сам на: А, бо йому здавалося, що „так ліпше було би“ (див. його статтю у 3. Н. Т., стр. 21).
230, 14: після „шукає“ не (;), а (……), як це в Лейпцігск. вид.; так само і в рядку 18-м після „господарювати“ (……).
230, 13 зн.: сорочку здіймати, — так і в коп. Макс., а в примітк. Пражск. Кобз.: здирати.
230, 12 зн.: помагайте, недолюдки, — в примітк. Пражск: вид.: поспішайте, недолюдки, а в Лейпциг.: помагайте, недовчодны, — очевидно, що не зуміли прочитати: „недолюдки“… А що видавці розуміли, що тут не може бути: „недовчені“ — свідчать літери д і ы при кінці… В коп. Максимовича: помагайте, недолюдки, так як прийнято скрізь. В прим. в Пражск. вид. дальші 4 рядки, що скрізь „по Кобзарях“ стоять окремо, складають одну цілість з попереднім, і контекст там такий:
